Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2574
Творів: 46729
Рецензій: 91114

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Притча

Дівчина і юнак. Притча

© Серго Сокольник, 02-01-2017
***з "раннього" мого***

Оазою  дівчина  вийшла  по  воду,
Прекрасна,  мов  гурія  в  райськім  саду,
Собою  втішаючись,  гарна  на  вроду...
Та  хлопець  зустрівся    їй,  як  на  біду...

За  нею  іде,  все  собі  поглядає,
То  вірші  чита,  то  співає  пісні...
Поставила  дівчина  глек,  і  питає-
Ти  хто?  Що  ти  хочеш  сказати  мені?

Я,  каже  хлопчина  до  неї  з  любов"ю-
Поет  та  цінитель  твоєї  краси,
В  коханні  знавець,  і  піду  за  тобою,
Тебе  не  зречуся,  чого  не  даси!

Отак  він  їй  ніжно,  шербету  солодше,
Наспівував  пісню  кохання  свого...
Замислено  звузились  дівчини  очі...
Вона  усміхнулась.  Спитала  його-

Чарівний  юначе!  Ти  не  помилився?
Іду  за  водою  ж-бо  я  не  одна.
Сестри  ти  моєї  ще  не  роздивився.  
Поглянь-  он  за  нами  прямує  вона!

У  неї  тендітніша  шкіра,  ніж  в  мене,
Зі  станом  ніхто  не  зрівниться  її.
І  очі  у  неї-  оази  зелені,
Ясніш  від  смарагду.  Куди  там  мої!...

Замислився  хлопець.  На  місці  лишився.
Вона  собі  далі  із  глеком  пішла.
І-  мало  не  впав,  як  ото  роздивився-
Назустріч  старезна  бабуся  пройшла...

Оговтався  хлопець.  Красуню  нагнавши,
Питає-  навіщо  ж  збрехала  вона?
Вона  усміхнулась  чарівно,  і,  ставши,
До  нього  промовила-  От  дивина...

Поете!  Як  кажеш,  пізнав  у  коханні
Всіх  тонкощів,  знань,  і  сказав  ти  мені,
Що  любиш  мене,  що  від  ночі  до  рання
Для  мене  лиш  будеш  співати  пісні.

Ти  ж  тільки-но  клявся  моїм  залишитись.
То  як  же  ти  зміг,  коли  клятва  дана,
Залишить  мене,  та  піти  подивитись
На  іншу,  чи  краща  за  мене  вона?!  

..........                  ...........                ...........              ...........

Прадавнє  піски  замітають  пустелі...
Ми  мудрість  розкопуєм  серед  пісків,
І  радо  пізнАєм  журливі  й  веселі
Прадавнього  сходу  надбання  віків.



адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2014
автор: Сокольник

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.38416790962219 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …