Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87038

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Притча

Дівчина і юнак. Притча

© Серго Сокольник, 02-01-2017
***з "раннього" мого***

Оазою  дівчина  вийшла  по  воду,
Прекрасна,  мов  гурія  в  райськім  саду,
Собою  втішаючись,  гарна  на  вроду...
Та  хлопець  зустрівся    їй,  як  на  біду...

За  нею  іде,  все  собі  поглядає,
То  вірші  чита,  то  співає  пісні...
Поставила  дівчина  глек,  і  питає-
Ти  хто?  Що  ти  хочеш  сказати  мені?

Я,  каже  хлопчина  до  неї  з  любов"ю-
Поет  та  цінитель  твоєї  краси,
В  коханні  знавець,  і  піду  за  тобою,
Тебе  не  зречуся,  чого  не  даси!

Отак  він  їй  ніжно,  шербету  солодше,
Наспівував  пісню  кохання  свого...
Замислено  звузились  дівчини  очі...
Вона  усміхнулась.  Спитала  його-

Чарівний  юначе!  Ти  не  помилився?
Іду  за  водою  ж-бо  я  не  одна.
Сестри  ти  моєї  ще  не  роздивився.  
Поглянь-  он  за  нами  прямує  вона!

У  неї  тендітніша  шкіра,  ніж  в  мене,
Зі  станом  ніхто  не  зрівниться  її.
І  очі  у  неї-  оази  зелені,
Ясніш  від  смарагду.  Куди  там  мої!...

Замислився  хлопець.  На  місці  лишився.
Вона  собі  далі  із  глеком  пішла.
І-  мало  не  впав,  як  ото  роздивився-
Назустріч  старезна  бабуся  пройшла...

Оговтався  хлопець.  Красуню  нагнавши,
Питає-  навіщо  ж  збрехала  вона?
Вона  усміхнулась  чарівно,  і,  ставши,
До  нього  промовила-  От  дивина...

Поете!  Як  кажеш,  пізнав  у  коханні
Всіх  тонкощів,  знань,  і  сказав  ти  мені,
Що  любиш  мене,  що  від  ночі  до  рання
Для  мене  лиш  будеш  співати  пісні.

Ти  ж  тільки-но  клявся  моїм  залишитись.
То  як  же  ти  зміг,  коли  клятва  дана,
Залишить  мене,  та  піти  подивитись
На  іншу,  чи  краща  за  мене  вона?!  

..........                  ...........                ...........              ...........

Прадавнє  піски  замітають  пустелі...
Ми  мудрість  розкопуєм  серед  пісків,
І  радо  пізнАєм  журливі  й  веселі
Прадавнього  сходу  надбання  віків.



адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2014
автор: Сокольник

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.69695401191711 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …