Так боляче, коли услід кричиш:"Люблю",
А у відповідь чуєш:"Усе. Я назавжди іду."
Вже не обіймуть рідні руки,
І б'ється серце на друзки.
"Не плач, не плач",- кажу собі я знов і знов.
"Прости, пробач", - та по щоці солона серця кров.
"А далі що? З моста стрибнути,
Чи може, плюнути на все й забути?"-
Дарма я мучила себе, картала,-
Знесилена, змурдована знов на коліна впала.
"Я більше так не можу і не хочу"-
Все тихо серцю свому я шепочу.
"Я все ж піднімусь, не зламаюсь,
Колись та й щастя свого я доб'юсь!!"
