Як художник, що робить лиш начерки
й не писав кольорами картин,
як митець-портретист чи як графік
ти накреслиш з фантазій ескіз.
Як поет, взявши свій олівець
щоб писати по серцю,
мов різати скальпелем,
де кожен штрих, кожна літера -
наче розріз і вкраплення
сірих днів й нескінченних ночей,
ти напишеш ім´я на пожовклих краях
сторінок, що у книзі, зшитої з пам´яті
i вкарбуєш у серце легенду про скарб -
і проступить мета,
мов з імли авалонської
острів з причалом, сонцем просяяний,
де чаїться надій святий грааль.
Намалюєш мені своє світобачення
й у душі, мов на мапі,
знаки розставивши,
помандрую шляхом
небезпечним і звивистим,
бо давно крадькома
вже у серці фантазію втілюєш,
мов митець, що малює без барв...
