|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51619
|
| Рецензій: |
96041
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 43771, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.144.9.152') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Михайло Нечитайло, 21-12-2016
|
Край серця горіла знов,
Палала клято,
Неждана сліпа любов,
Глуха й затята.
Все кликала у розмай,
Куди – не знала,
Бо шлях у можливий рай
Давно зорала.
Розтерзаним і сліпим
Котився вітер,
Не знати, куди й за чим,
Звав душу в літо.
Але не гриміли в нім
Життєві грози,
А нагло скували дім
Лихі морози.
Купити би десь ума
І мати тяму,
Не йти туди, де зима
Копає яму.
Чи все-таки втратить ум
І йти бездумно
В зимовий щемливий шум
Покірно й сумно?
Іти без небес, без дна,
Іти в нікуди,
Де є тільки ти одна,
Що вкрали люди.
Мене ж бо ніхто не крав,
Я взяв спізнився
І в душу свою упав,
І геть розбився.
Не вірити б голосам
В душі із себе,
Душа не належить нам,
Вона із неба.
Ех, мати б у голові
Лиш розум світлий,
Не тонув би я в імлі
Цій безпросвітній.
Не тонув би ув очах,
Твоїй розмові,
Не тонув би у думках
На кожнім слові.
Задумався й запитав
Тебе і небо,
Як бути, коли пропав,
Якщо без тебе.
А в світі оцім нема
З тобою шляху,
Є тільки любов-зима,
Кохання-птаха.
Розтанули всі світи,
Ні дна, ні неба,
Лишилася тільки ти
І я без тебе.
Упасти душі до ніг,
Як того просить,
Чи розум, що десь побіг,
Догнати, й досить?
Вернути на край світів
На край-початок,
Де я ще не прогорів
І був без латок.
Не тонув би, не згоряв,
Не мав страждання,
І очі б не засипав
Полин кохання.
Ех, розуму все продам,
Окрім одного,
Усе, бо душі віддам
Себе живого.
І хай у душі не я,
А Бог володар,
Горить там любов моя,
Тож я – господар.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
