Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2463
Творів: 44158
Рецензій: 86166

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Сім'я з тамтої сторони

© Вікторія Т., 17-12-2016
Сьогодні знов розлігся крик
                                                 у тій сім’ї через дорогу.
З гаражних піднятих дверей
                                                  котились каменем  слова.
Завмерла вулиця, немов
                                                  лякливий звір учув тривогу,
і з кожним поштовхом новим  
                                                 земна розходилась кора.

У чоловічий дужий крик
                                                вплітавсь слабкий жіночий голос,
та нищівна обвальна лють  
                                                межі не знала й берегів,
він зупинитися не міг –
                                                і від прокльонів щось кололось,
немов важкий більярдний шар
                                                по жерсті вулиці гримів.

Він ревно дбає про сім’ю
                                              і сам займається ремонтом,
але неспокій із глибин
                                            чадними пасмами пливе.
У чорнім вихорі душі –
                                            торнадо моторошне «око»,
що в нім  «крокуючий мертвець»*
                                             наосліп нищить все живе.

Обоє підлітків-дітей,
                                            немов слухняні автомати,
із пильним страхом стережуть
                                             шкарлупу спокою крихку,
одне бажання в них живе --  
                                           зло потривожене приспати,
щоб зачаїлося воно
                                           з глухим гарчанням у кутку.

О, як мені цього не знать —
                                          рефлексу вдаваної смерті
в кільці невидимого зла,
                                         мов непробивної стіни!
...Як всі, закрию я вікно —
                                        напівприглушені  і  стерті,
нас не терзатимуть  тепер
                                       діла тамтої сторони.


*В самому центрі ( «оці») торнадо, очевидці  кажуть,  «тихо й задушливо,  як у смерті».
За повір’ям, той, хто побачить у торнадо силует гігантського крокуючого чоловіка (Dead man walking), загине.

                                                  













































































Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 21-12-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Артур Сіренко, 19-12-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.48068785667419 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Стефані Ґарбер «Каравал»: Коли грає стає реальністю
Часто людям хочеться пограти в гру, яка відволіче їх від реального світу і на кілька днів перенесе в інший …
«Поштовх»: Тим, кому не так потрібні інструменти, як стимули
От і настав той час, коли кожна вільна у своїх думках людина може щось вимудрувати, потім зануритися …
Поезія спротиву: Вірші та автобіографія зв’язкової УПА
У «Смолоскипі» вийшли друком вірші та автобіографія зв’язкової УПА — Катерини Мандрик-Куйбіди. Книжка …
Ув’язнені у розстріляну вічність: «Бабин Яр. Голосами» Кіяновської
На горизонті спалахнули димки. Важезна, мов кит, курява нависла над розпеченим степом. Тиша зачаїлася …