Помолися за мене ти білому Богу,
помолися за мене в ці дні надзвичайні.
Бо давно вже втрачаю я власну дорогу.
Бо так сталося, Боже, що світ цей звичайний.
Помолися за мене ти там, де захочеш.
Ну чому я ще тут? Чи воно мені треба?
Вже втрачаю я лік клятим дням і ночам.
Вже невзмозі терпіти я поштовхи неба.
Помолися хоча б ти за тих, хто не може,
хто не в силах стерпіти ті жарти планети.
Я з молитви твоєї складу колискову
я запИшу її в лімфатичні сонети.
