Знаєш,а я іноді його бачу,
крокуючого алеями старого міста.
Одягненого в картату сорочку,
потерті джинси і старий капелюх.
Вітер кувйодить його волосся,
що виглядає, мов той терновий вінок.
Знаєш, а я завжди пам'ятаю.
Та, перша, розмова на кручах Дніпра.
Як він казав мені, що якби знав,
що люди не зміняться після тієї смерті
то ніколи не поліз би на того хреста,
але тепер вже цього не змінити.
Знаєш, а я тепер його розмію.
Людям, що Боги, що Демони -
все єдино.
Він дивився на свою сигарету,
наче там була суть цього світу.
Знаєш, а я тепер забуваю,
як казав він мені,
що ніколи не вважав себе Богом.
Він казав, що Богів не існує.
Лишень один Бог в цьому світі.
В твоїй голові.
