Як лампа Алладіна цей джин -
світиться тьмяно у склянці -
чарівна куляста посудина
для виконання
шалених бажань..
Як пусто і прозоро
сяє холодне зимове небо,
вагітне білокрилими метеликами,
що ніяк не скидаються на ангеликів,
тим більше хоронителів -
ну, хіба що на за-хоронителів
ілюзорних примар..
Так-так, заховай їх глибоко -
глибоко в землю,
в яму, чи в колодязь -
туди, де око не гляне -
святе, сонячне око..
Кругле у круглому..
Сфера у сфері..
Електрон чи протон в атомі..
Атоми в молекулі..
Сонячне око - світило чи лампа,
чи просто космічний м´ячик.. -
і все по орбіті,
все по передбачуваній лінії..
Гравітація..
Око..
Куля..
Лампа..
Вакуум..
Так.. Так прозоро
і.. так високо. -
голова аж обертом -
балкон-трибуна зі скла.. -
хапайся за повітряні поручні -
єдиної опори чи óпору -
твого єдиного етеру -
і ширяй..
чи ширяйся -
як тобі завгодно..
Онде місто летить
невагомим
паперовим ліхтариком -
хапай, чіпляйся - лети! -
І най тобі Всесвіт
з вершечка, згори
здається пухнастим,
яскравим
тенісним
м´ячиком..
