Тихий вечір, зорі в небі,
І гірка сльоза до мене
Із душі твоєї долетить. І ти...
Ти мені не скажеш слова -
Промовчиш. А я промовлю:
Прощавай, за все мене прости.
Ти прости мене за все,
Ніч до тебе донесе
Мої слова. І назавжди
Ти тримай їх в своїм серці,
Згадаєш може ти цей вечір,
Та мене ти вже не жди.
Чому так важко на душі?
І твої очі молоді...
Не можу глянути я в них.
Благав я сонця і у неба,
Щоб завжди бути біля тебе,
Та ці слова сльозами дощ ізмив.
Була ти перша серед всіх,
І ніжний твій яскравий сміх...
Завжди він буде в пам'яті моїй.
А ти забуть мене навік,
У нас не так як хтось хотів.
Ця ніч покою не дає мені.
