І стелиться пошерхлий лист під ноги -
лист осиковий, зморщений, пожовклий..
Йду поволі, човгаю ногами -
я сама серед осінньої природи..
Так, сама, на безлюдді -
посеред скель і густого туману -
хухаю в замерзлі руки,
дивлюся на цинкові хмари -
і колише темна зелена вода
затопленого каменолому
лист осиковий,
лист-кораблик зів´ялий,
загублений
лист від Tебе..
Так, від Tебе -
мовчазного, може, іноді й німого,
але не неприсутнього..
Так, я знаю - тут і тепер я сама,
і, як завше, нічого не маю -
у кишенях протяг,
серце навиворіт -
утекла..
Утекла, шалена,
з міського полону -
туди, де знаю,
що нічого не маю,
що в мене
єдине багатство -
лиш Tи..
Туди, де чекаю на вісточку -
пошерхлу, зів´ялу, осикову -
чекаю на лист без літер -
лист німий -
лист із неба -
лист від Tебе..
