Що манить до твоїх очей мене?
Чому до тебе я щомиті лину?
Усе тому, що серед всіх зірок
Найяскравіша ти, для мене ще й єдина.
І зігріває навіть думка про твої
Чудові очі, ніжний голос. І мені
Здається, що я рину в дивний світ,
Де все цвіте, де ожива весна,
І навіть вишні білосніжний цвіт
Здається ще біліший, ніж завжди.
І я хотів забрати весь той край
Його покласти би у твоїх ніг
Щоб ти ним завжди милуватися могла
І щоб усмішка ніжна й чарівна
Ніколи не згасала з твоїх вуст.
