Ти повернувся додому пізно під осінь
І чорнобривці у дворі розпачливо голосять.
Ти їх не чуєш. Це не твоя вина.
Вуха тобі заклала
війна.
Тебе зустрічають, несуть, цілують…
Авжеж, це успіх!
Але якою ціною?
Ти не так щоб дуже змінився, але не впізнає тебе
І буде довго плакати в небо твій пес.
Тобі зручно лежати,
не зимно в руки.
Тільки трохи щемить душа, що не діждешся внуків.
Ви б збирали горіхи й гриби, лікували б звірят…
Але сталась війна.
І окоп.
І снаряд.
