| © Михайло Нечитайло, 05-10-2016
|
Ілюзія – це, значить, знову мрію,
Що ти моя, що ти в моїх світах,
Коли про тебе думоньку лелію,
Що ти є ангел, ти є Божий птах.
Ілюзія – це усмішка і очі,
Це дотик рук, немовби ненароком,
Хай це неправда, тільки я так хочу,
Щоб зближувались ми із кожним кроком.
Ілюзія – коли проходиш мимо,
І слово мовиш так, задля годиться,
І так стає на серденьку щасливо,
Хоч знаю – все не так, все сниться, сниться.
А правда те, що ти в далекім краї,
І транспорту туди давно немає,
Потрухли рейки, шпали розікрали,
Лишень душа по щось туди літає.
По ангела?
Ти вже навряд ним будеш,
І я також, та й світ – не рай, а грати.
Та щоб в зневірі не звелися люди,
Дана душа їм ангела шукати.
Ілюзія, що ми його знайдемо,
Як не знайти гірської квітки в лузі.
- А раптом, - думка.
І тоді ми йдемо,
Бо тільки й світу, що той світ ілюзій.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
