Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2501
Творів: 45168
Рецензій: 88343

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Танець

© Вікторія Т., 30-09-2016
Вони нанизуються колом
                                          на хід невидимої нитки
і спільним рухом поступають --
                                          вперед, назад, на крок убік.
Вони хрипким співають горлом —
                                          вогнем вихоплюються злитки
їх лиць, коралів, що стрибають,
                                           мов зерня, вибите на тік.

Ріка стрімкішає у русі,
                                           пташина вищає в польоті,
від лева швидша антилопа,
                                           прудкіша риба у воді,
в ритмічнім танці-землетрусі —
                                           бажання звихреної плоті,
що заземляється крізь стопи
                                           у глини чорні і руді.

Це поколінь священний танець,
                                          вогонь, що плавить без поразки,
це діалог із духом предків,
                                          місток над прірвою життя.
На всіх танцюючих-- рум’янець,
                                          довкіл пливуть з туману маски,
що у рухливі життєпреси
                                           на зов приходять з небуття.

Розм’якли постраху границі,
                                           припливом піднята свідомість
переливається крізь межі
                                           ревниво-сталих берегів.
Первинний гурт зліта, як птиця,
                                           в стрімку оголену раптовість,
до сонму темних спостережень
                                           від сну розбуджених богів.

О, тільки б він знайшов дорогу —
                                            жар колективного екстазу,
Не відхиляючись за вітром
                                           бігучих пристрастей земних!
Він переплавлює жалобу,
                                           він переплавлює образу,
Й таємні жмені самоцвітів
                                           в серцях лишає вогняних.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Артур Сіренко, 04-10-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 04-10-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© , 30-09-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0515229701996 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Анжела Дакворт «Крок за кроком». Чому талант не тотожний успіхові?
Генії — перша асоціація з людьми, які стали успішними завдяки своєму таланту. «Крок за кроком» доводить, …
«Денний звук»: реально про нереальне
Пам’ятаєте клубок ниток із бабусиного кошика, що так і просить його розплутати? Цей клубок нагадує мандрівку …
Лі Бардуґо «Королівство шахраїв»: продовження історії про благородних злодіїв
Після виходу «Шістки воронів» — першої книги дилогії «Кеттердам» — стало зрозуміло, що читачам варто …
Що «Занепад влади» означає для нас і влади?
Ми звикли вважати владу і систему чимось ворожим людині. У цьому нас переконують історичні факти, твори …