Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2462
Творів: 44105
Рецензій: 86028

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Танець

© Вікторія Т., 30-09-2016
Вони нанизуються колом
                                          на хід невидимої нитки
і спільним рухом поступають --
                                          вперед, назад, на крок убік.
Вони хрипким співають горлом —
                                          вогнем вихоплюються злитки
їх лиць, коралів, що стрибають,
                                           мов зерня, вибите на тік.

Ріка стрімкішає у русі,
                                           пташина вищає в польоті,
від лева швидша антилопа,
                                           прудкіша риба у воді,
в ритмічнім танці-землетрусі —
                                           бажання звихреної плоті,
що заземляється крізь стопи
                                           у глини чорні і руді.

Це поколінь священний танець,
                                          вогонь, що плавить без поразки,
це діалог із духом предків,
                                          місток над прірвою життя.
На всіх танцюючих-- рум’янець,
                                          довкіл пливуть з туману маски,
що у рухливі життєпреси
                                           на зов приходять з небуття.

Розм’якли постраху границі,
                                           припливом піднята свідомість
переливається крізь межі
                                           ревниво-сталих берегів.
Первинний гурт зліта, як птиця,
                                           в стрімку оголену раптовість,
до сонму темних спостережень
                                           від сну розбуджених богів.

О, тільки б він знайшов дорогу —
                                            жар колективного екстазу,
Не відхиляючись за вітром
                                           бігучих пристрастей земних!
Він переплавлює жалобу,
                                           він переплавлює образу,
Й таємні жмені самоцвітів
                                           в серцях лишає вогняних.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Артур Сіренко, 04-10-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 04-10-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© , 30-09-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.44359707832336 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Людина і Зло: «Концерт пам’яті янгола» Шмітта
Нещодавно у «Видавництві Анетти Антоненко» побачила світ нова книжка малої прози Еріка-Емманюеля Шмітта — …
«Україна 2030»: Пан або пропав
Очевидно, будь-яка нація, яка здобуває незалежність і власну країну, має ухвалити принаймні приблизний …
Риб’ячий жир «Чорного лебедя»
Зазвичай, коли потрібно проаналізувати якесь явище, книгу в тому числі, то починають із контексту. Передумови …
Допоки ми дихаємо, вихід є: Нік Вуйчич «Життя без обмежень»
«Допоки ми дихаємо, вихід є» — безсумнівність та актуальність цього твердження доводить власним життям …