я говорю відлуннями гори
я розмовляю хвилями… я море…
я дика і беззахисна потвора…
я немовля… я ворожбит старий…
я жінкою тулюся до вимови…
я воїном полюю на слова…
у куряві словесної полови
летить у вирій глупа голова…
лечу-лечу у вересневий день
крізь пам'ять… крізь розсудок і слова…
крізь ненаситливу мою мігрень…
все довершив і все пороздавав
на землю ліг – допригадати сни
допрочитати знаки в небесах
мене зали́шив підколінний страх
я слово молитвами прояснив…
лежу-лежу… і лиже мене дощ
і обмиває перед погребінням
моєї плоті тихе скавуління
відлякує гидливих і святош…
співаю в небо… чуєш мене, мамо?
... і хтось мене тихенько обіймає…
