Навіщо, гіксосе, ти прагнеш Єгипту,
Покинувши землі арійського краю?
У люті морози (поглянь манускрипти)
Теплішого, ніж Батьківщина, немає
Священного слова... Коней табунами,
Жінками прекрасними ти володієш,
Та знову і знову впиваєшся снами
Земель, у яких твоя втілиться мрія
Боїв і походів, величних руйнацій
Сп"янілих від крові володарів світу...
Ти станеш початком нових генерацій
Що, зрештою, будуть для всіх заповітом,
Як треба ставати жорстоким тираном
І вчити від жаху схилятися нижче...
І порох віків, мов кремована рана,
Тобі ще надасть запитання- навіщо?..
Навіщо? Бо носиш в собі Олександра,
Колумба, Кортеса... Ще й Гітлера треба?..
Ні... Ти не мандруєш. Це втомлені мандри
Прочанами босими линуть по тебе.
Чи, може, ти падаєш нині в безодню,
А думаєш- птахом у небо здійнявся?..
До ложа Єгипту навіщо сьогодні
Ти хтивим коханцем нарешті "дірвався" ?
Спливають віки. І пісками пустелі
Тебе замітає. Це катарсис... Трансфер..
Колись на одвічності пам"ятній стелі
Написано буде- "Твій задум не вдався..."
Можливо. Історії зникла потреба.
Майбутнім ти матимеш право сказати-
"Я може, на час, та здіймався у небо.
Що ви розумієте?... Ви... Не крилаті..."
