Зчудована задумалась,
Задивлена заслухалась,
Ногам незвично босим після вчорашніх злив.
І вітер заосінений так м'яко, м'яко дмухає,
А ти тримаєш зопалу дві жмені синіх слив.
А ти непристосована
До днів заангажованих,
Стаєш і не боїшся, що станеш на бджолу
В траві, що тоне яблуком, в траві, що пахне втомою,
Спливає конюшиною в осінню кабалу.
І ти туди ж, добродію,
Мій вересню, та годі вже.
Поетів заморочуєш насінням гарбуза
В той час, як рими-лодії підхоплюють мелодію
За літо, хоч і "бабине", всіма руками "за".
