Чому я киянин, не римлянин? -
У Римі ж усе до ладу,
Бруківка античними римами
Віршує усяку ходу,
Фонтани, палаци і пінії
Смакують лазурну глазур,
Вона (в туристичній опінії)
Лікує від смут і зажур.
Найменша дрібничка є витвором
Майстрів Золотого часу.
О, Риме! - навічно ти виборов
Тріумф за невгасну красу.
Немає ні туги, ні відчаю,
І драглі щоденних рутин
Не є до місцини дотичними,
Хоч скільки шукай між руїн.
Щоправда, знавці імміграції,
Загрузлі в заморський стільник,
Писали, що страдами-п'яцами
Знайомий лунає словник:
Проблеми, турботи з печалями,
Як завжди, несе часоплин:
Змінили жалоби Італії
Зажури батьківських калин.
Між тим, вже не ранок, а полудень,
Міркуєш спокійно: авжеж,
І щастя, і лихо із болями
Не знають кордонів і меж,
І жереб судьби-географії
Змінити можливо, та стрим
Із вогнища в полум'я трафити
Шукають і Київ, і Рим.
О, Риме! - ловитимеш облизня.
Ти вабиш, та знову піду
Каштанові слухати оплески
На схилах Дніпра у Саду.
Проте неминуче побачення,
Візит легковажних надій
Здобути ніколи не втрачене,
Змінити ґатунок подій,
Вдавати, неначе я римлянин,
І чути у римськім ладу,
Як вітер Подільскими римами
Сурмить в Палатинську дуду.
