|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 43171, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.117.71.47') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Михайло Нечитайло, 16-08-2016
|
Повінь топила душу,
Зносячи всі мости,
Виплисти як на сушу,
Адже та повінь – ти.
Золотом-листопадом
Коси твої до пліч,
І розквітаю садом
Серед коротких стріч.
Світлими небесами
Зеленуватих снів
Очі твої між нами,
Очі твої між днів.
Змахують, ніби крила,
Руки твої з розмов,
Гляну – яка ж ти мила,
І відвернуся знов.
Ножиком із недолі
Зі сторінок зітру,
Ти, як на жнивнім полі
Іскра – тому й тушу.
З чистих листів прожити,
Господи, освяти,
І розгортаю зшиток,
Перша сторінка – ти.
Друга їй геть тотожна,
Третя сторінка – теж,
Ти – це сторінка кожна,
Повінь – вона без меж.
Повінь топила душу,
Не берегла мостів,
Знав - не вернути сушу,
Знав – так чого ж хотів?
Новий змостити острів
Там, де немає дна,
Чи океаном просто
Вкритись, як твердь земна?
Чи розтектись по крові
Повістю без керма?
Де ми у кожнім слові,
В реченні ж нас нема.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
