У кожного вірша своє сім’я…
це може бути слово, фраза, образ
чи луна
якогось почуття,
що впавши в душу раптом пророста
розлогими коріннями рядків…
У кожного вірша своя сім’я…
свої сім я,
у котрих самота твого життя
благословенно сімениться,
як ліс
з не стятого сіменника…
Вірш – сім віршувань по сімдесят…
шлях із нізвідки і в нікуди,
на котрому і сім, і сім’я і сім’я
втрачають рід…
навкруг лиш пустота
та дух ширяє божий…
