я не бачу Юрка… ані хат у сусідських дворах…
де поділась крислата, ще дідом посаджена грушка?
поза хвірткою, гляньте – недовго й «пропасти в світах»,
як наш батько торік...
але я не боюся нітрошки.
бо хіба ж я малá ? – всю картоплю злічила до ста,
що учора її ми копали утрьох в баби Гані…
мамо, де мій портфель? треба хутко догнати Юрка,
щоби він, як татусь,
не згубився в такому тумані.
