Я та, що марить жовтнями, хворіє листопадами…
Червонобокі яблука вночі у трави падають
І дозрівають зернятка у яблуневій м’якоті -
Чекають Спаса яблука, у хату, щоб потрапити.
Сплету вінок обжинковий, навипікаю шуликів,
Всіх медом пригощатиму із дідового вулика.
Покличу тихо Житника і пригощу грушівником -
Най будуть ниви рясними та зернятко у півника.
Вдягну віночок Спасів - сім кольорових стрічок,
Вишневий цвіт і маковий, зозулин черевичок.
Чекати буду осені та марить листопадами,
А поки буду слухати, як груші в трави падають.
