Я сидів на даху, звісивши ноги в повітря пустих вулиць.
Підміною ходили мурахи і нагрівався від сонця сірий бетон.
Я пив коньяк з горла і не переймався, що дах чужий і
Всіяний дорогими супутниковими антенами та пір’ям з ангельських крил.
Мене насправді турбувало те, що коньяк візьме та й скінчиться.
Радіоприймач, котрий я вимушений був лагодити вночі
Розливав солодкі ноти й кпини дикторів.
Я розумів, що змушений буду дочекатись тут зими
І коли він йобне, той мороз
Будуть переповнені травмпункти такими як я...
І тому я не переставав перейматись кількістю рідини в пляшці.
І саме тому я зробив крок вперед...
