Ти пам'ятаєш як вона сміється,
Як її серденько трепетно б'ється.
Знаєш на пам'ять її номер телефону
І що любить вона зелений чай з лимоном.
Буває, слухаєш музику якусь ти
І знову виринають про неї спогади.
Не хочеш, не можеш її відпустити
Так чому б тобі просто їй не подзвонити?
Проходять дні, місяці, роки
І раптом тут на відстані руки
Ви зустрілись у парку знову,
Та не зразу почали розмову.
У неї робота, діти, багатий чоловік
А в тебе, мов весілля на наступний рік.
Ось і все. Колись були цілим одним,
Тепер- мрії розвіялись просто як дим.
Та все ж- ти пам'ятаєш як вона сміється,
Як її серденько трепетно б'ється.
Знаєш на пам'ять її номер телефону
І що любить вона зелений чай з лимоном.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design