|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51619
|
| Рецензій: |
96041
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 42993, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.135.207.220') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Михайло Нечитайло, 07-07-2016
|
Розвихрений вітер зірвав мою долю,
Поніс десь у поле, поніс десь у даль,
І я навздогінці біжу по тім полю,
Але наздогнати не можу, на жаль.
Розвихрений вітер – це ти, твої очі,
Безмежне те поле – напевно, лиш сни,
До тебе я лину, до тебе я хочу,
Та ти загубилась у світі весни.
А осінь надворі, а вітер лютує,
Ламає дерева, зриває дахи,
Усе загубив я, за вітром мандрую,
Хоч осінню мався ховатись в льохи.
Розвихрений вітер зірвав мою душу,
На інший бік світу поніс у весну,
У море ілюзій, бо тіло у сушу
Вросло, як життя в мою осінь земну.
Усе загубив я, усе розтривожив,
Нічого не лишив, пропив, як пияк,
О, Боже, навіщо ти душу стриножив,
Стрибати – стрибаю, а бігти – ніяк.
Ну, що ж, хай так буде, хай вітер в долоні
Хай в голову вітер, хай вітер в чоло,
У серце хай вітер, у душу, у скроні,
У роки, у долю, аби лиш було
Завжди мені в очі незміряне поле,
Завжди мені в серце нестримний порив,
Бо душу не рвати якщо із припони,
То вік проживу, не узнавши, чи жив.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
