Кружляє у танку’ вечірній вітерець.
Несе він прохолоду і заспокоїння.
Безпечно дітвора у сквері ганя в м»яч.
Й, здається, на Землі
Не має вже війни
І наступила благодать,
І всюди мир так довгожданий.
Та вітер цей – лише ілюзія примхлива,
Як пауза музична поміж звучних нот,
Бо в шостій ранку на війні
Загинув мій музичний брат.
Пожертва сталася велика:
Загинув наш Василь Сліпак,
Хлопака з басом теплим, бархатистим,
Колишній львівський вихованець
І професійний оперний співак,
Котрий солістом донедавна був в Парижі.
Але відкинув фрака чорного
Сценічний концертовий лоск,
Убрав зелено-брудні шати
І добровольцем він пішов на фронт,
Не лише співом землю збороняти.
Калина похилилась у журбі,
Стікають, наче його кров,
На землю ягоди її гарячі,
І «Зі святими в упокій»
Горобчик у траві співає.
Кроваву домовину уберуть,
В калини цвіт загорнуть.
Най Бог молитвами його
Світ від жахіть війни зборонить.
29.06.2016.
