|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51624
|
| Рецензій: |
96047
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 42866, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.133.153.110') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Михайло Нечитайло, 08-06-2016
|
Закохались у гріх дуб з тополею,
Ні стида, ні моралі, ні сорому,
Обвінчалися з повною волею
І віттям заплели небеса.
Били долю спекотну недолею,
Грозовою, розбитою порівну,
Шепотілись під Місяцем-повнею,
Мов на річці під плюскіт весла.
У смарагдових чарах колисаних
Таємниці ховали розхристані,
І між правил, ніким не написаних,
Розтерзали себе на гріхи.
Від ночей, осуд-дійствами знизаних,
Знов світанки стрічали невиспані,
Поміж зір, ясним сонечком злизаних,
Несли втому, немов від сохи.
Розуміли, що хліба зернистого
Не зростити з ночей тих немислимих,
Та між літа яскраво-барвистого
Все ж кохались, позбавлені жнив.
Ой ти, дубе з туману імлистого,
Ой, тополе з імли геть розкислої,
Від нечистого ви, від нечистого,
Чом же Бог тоді вас полюбив?
І як горе всіх било ломаками,
Біди лізли межи очі жабами,
А нещастя буянилось злаками
І цвіло, як осот-будяки,
Серед ночі з недолі ознаками,
Між тремтливими ніжними звабами,
Заквітчав вас Господь щастя маками,
Лиш на мить - що вартніш за віки.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
