неба ------ голубінь
там де немає слова
для опису пропису обов'язкового
мені ж тільки ближче близького
блакить що на гілля дерев нанизана
намотана нитками на веретено
як пряжа м'яка чи слодка вата
така ж бо прозора
й така неймовірно пухната
немов у дитинстві...
ще звідти я знаю дерева по назвах усі
та ти не питаєш
лише посміхаєшся подумки
приймаючи світ у мені без доведення
для тебе всі докази зайві й такі непотрібні
бо як же доводиться те
що постійно в тобі звучить...
дерева високі мудрі й весняні
в своїм корневищі столітнім
такі нерозказані й літні
оті що від літа...
а я тут частинкою слово-творення
котроюсь із букв чи літер
комусь без різниці
та з словом наступним римується вітер
такою простою потребою
відсутності рими в собі...
мені ж бо читається
немов письмена майя
камінчики перекладаю
рівняючи риски з малюнаками
яким ні перекладу ані пояснень немає
одного звучання достатньо
звучання достаньо в собі...
