Квітневі дощі ллють на квіти й клітини нервові,
Такі благодатно лілові, що й вітер затих.
Занурився день твій у весен розбурхану повінь,
Боїться радіти між білого цвіту і див.
Гримить десь. Де-факто до літа уже недалеко.
І вирвалась з вулика, мов реактивний літак
Бджола. Ти куди в надвечір'ї несешся зі глеком?
Кульбаба цвіте? І на місяць раніше? Ну так.
