| © Володимир, 17-04-2016
|
Дніпро хилить берегами,
Козацькі кістки вимиває,
Забули правнуки,
Кого Дніпро оберігає.
За Маріуполем в море,
Могили опадають,
Козацькі шаблі поржавілі,
Ще Сірка згадають.
Козаки шукали волі,
Народ свій захищати,
Від москалів та поляків,
За Україну воювати.
По наказу Катерини,
В Криму воювали,
Для чужої імперії,
Для чужої слави.
А коли рани стали лікувати,
По наказу Катерини,
Козаків і їх родини,
В кайдани кувати.
Стали козаки, що є сили,
Шаблі підіймати,
Не дамо ми Катерині,
Країну руйнувати.
В січовій церкві,
Дзвони задзвонили,
Вийшли капелани,
І їм заборонили.
Заборонили на православних,
Шаблі підіймати,
Киньте зброю і в неволю,
Або йдіть до хати.
Стали козаки,
Думати та гадати,
Що робити козакам,
Битись чи втікати.
Не годиться козакові,
В неволю попадати,
Підемо на Кубань,
Волю там шукати.
Україна зажурилась,
Кріпацькою стала,
Без заступників своїх,
Кайдани надівала.
Ой кайдани надівала,
На руки і на ноги,
Своїх дітей в могили,
І в Сибір дороги.
Забули козацькі діти,
Якого вони роду,
Своє обличчя загубили,
Перетворили в морду.
Оці люди подуріли,
Стали як собаки,
Лаяти на сонце,
І своїх кусати.
Стали москалі,
Україну грабувати,
Це російські землі,
Собак тих навчати.
Щоб мова українська,
Не модною стала,
Щоб бандура замовкла,
А балалайка заграла.
На руїнах України,
Балалайка заграла,
Зруйнувала церкви,
Та матюкам навчала.
Час пройшов,
Україна Вирішуючи долю,
Кров’ю заплатила,
Виборювала волю.
Повернулись козаченьки,
З Кубані розпинати,
На свою батьківщину,
Вільних убивати.
З свого роду переводу,
Своїх катувати,
Щоб навчились москалеві,
Ручку цілувати.
Чому країна породила,
Собачого сина,
Якби знала утопила,
В колисці придушила.
Сонце сходить і заходить,
Поміж берегами Вставайте,
Хто має сили До бою, з ворогами
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
