1.
Перед вирізьбленими вівтарями очей –
Забальзамовані фарбою риси істоти ще не
Бальзаківського віку... її ім’я – Клепсидра...
2.
Сусідніми спустошеними провулками,
Де суцільні таверни навмання залучають
До дійства – пройшли каравани найманців...
Найщиріша революція – в мені! Найсолодші
Гранати доспіють ще дорогами на ринки, а ти...
Ти замешкала в клепсидрі синьої води, тихо,
Спокійно і моторошно... із тих же причин...
Ліпше податися від Акту Перетікання, кудись...
3.
Баобаб помістив би у затінку нас, молозивом
Напоїв би... а ще він ходив би... він неодмінно
Навчиться ходити, але спочатку – рачкувати,
Стояти... і перший його крочок занотуємо разом...
4.
Одна із нас, людина, із чудернацьким іншомовним прізвищем,
Придумала фотоапарат – і на щастя, передбачила фотозйомку...
Ще були ті, хто винаходив ножиці, автівку... а от горілка завжди
Була. Вона вважалася, як і нектаром богів – так і богом самотніх...
5.
Щонайкращі місця зайнято – з-під вуса пробурмоче клерк,
Щонайкрутіші підйоми взято – промимрить вицвіла табличка,
Щонайсильніших коней принесено в жертву і зжерто,
Підкови переплавлено на лемеші, ланцюги, кайданки...
Лінива до вітчизни наївна любов з кастетами і пін-кодами –
Вже вкотре безвідмовно провадить у щелепи пекла...
6.
При жовтім світлі мосяжного світильника,
Праворуч лискучої сторінки, вщерть забитої текстом: Любов – це вибір дороги любові і вірність виборові. Тут був Августин
Чекає заповнення зміст...
7.
Двічі на рік тебе можна викрасти з-під куполів скла,
Два рази, коли витягують/вкорочують добу на годину...
Два вологі крила, ще не розпрямлені, безсилі, прозорі...
І сині сльози, по-тисячі на око... Клепсидро, віднині почнеш
Сміятися... битим склом і водою...
