|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 42634, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '13.59.68.161') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Оповідання
|
|
|
| © Володимир, 16-04-2016
|
Дві картини
В галереї висять
Дві різні постаті
А одна стать
Історія повчальна
На всі часи
Щоб береглися демонів
І влади сатани
Молодий художник
Дитятко шукав
Щоб ангела намалювати
І він, відомим став
В дитячому майданчику
Він найшов того
Хто на ангела подібний
Личко світилось його
Дитя кучеряве
Всміхалось йому
Радісно й весело
Писав пензлик тому
Перше на виставці
Він місце зайняв
Світлий ангел
Всіх зачарував
Пройшли роки
Сивина на голові
Художник задумав
Намалювати демона собі
Неспокійна думка
Тривожила його
Бо демон не схожий
На ангела його
Довго шукав він
Обличчя того
Щоб образ подібний
Був на демона його
В бараках і барах
Він довго блукав
Ходив придивлявся
Він обличчя шукав
Стомився шукати
І духом упав
Аж раптом знайомий
Йому думку подав
В тюрмі, що має вирок
До страти сидить
Він схожий на демона
На всіх він ричить
Тюремні ворота
Відкрились художнику
В підвалі, без сонця
Смерділо як в смітнику
За грати звуки
Звірині були
Від страху завмерли
Що з ним йшли
По сходах спускався
Тремтіла душа
Він звіриного крику
Невпевнено ступала нога
Дійшовши до клітки
Звіра того
Попросив намалювати демона
З обличчя його
Художник сказавши
Чекав на звіриний крик
Але звір той заплакав
І голос притих
Всі присутні
Здивувались тому
Що демони не плачуть
Це не подібно йому
Він плаче як дитя
Така дивина
Ні гордині, зухвальства
У нього нема
Заспокоївшись в'язень
Розмову почав
І дивовижну історію
Митцю розказав
Був я дитиною
Грався в піску
Сонце світило
Пестило, за щоку
Добрий я був
І злоби не мав
Свої іграшки
Друзям дарував
Мене ви знайшли
І взяли одного
Малювали ангела
З обличчя мого
А зараз знову
До мене прийшли
Щоб змалювати демона
В підвалі знайшли
Був я чистим серцем
Хвалили мене
До пестощів, слави
Приручили мене
Став я марно-славитись
І величати себе
Щоб поважали
І слухалися мене
Так поступово
В гріхи я впадав
І інших в яму
Людей я штовхав
Порочні статті
Я в газети писав
Сам зраджував
І розбещеність вихваляв
Вбити людину
Без всякого жалю
Хай живе секс
Душу за секс віддаю
Тим я жив
І так, я навчав
І невдовзі тому
За грати попав
І до того докотилась
Моя ця душа
Що від ангела
Демоном, стала вона
Ніхто не міг
Надломити мене
Всі тряслись, боялись
Що диявол, їх вб’є
Твоє обличчя
Пригадало мені
Що був я ангелом
А став подібним сатані
Висять два портрети
На одній стіні
Вони стосуються кожного
Хто живе на землі.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
