моя
залишена
не покинена
жива
в думки
вписана
і в життя
кохана
предками дана
земля
нині
далеко я
від неї
стою
і чую
як співає
сян
бачу
як плачуть
верби
як слухають
його
чую
як між собою
говорять
гори
наші гори
а я
в чужині
чекаю
на ті дні
і жду
коли то мені
буде дане
бути в батьківщині
жити в батьківщині
і любити її
там
в себе
над сяном
де волі правдивої
море
спить
і через сон
говорить
як її болить.
u4/296
