І день прийшов, а наче не спішив.
Діставши міхи, де багато див,
І висипав дощисту каламуть,
А вже йому борщі жінки несуть.
І місяць розчинився у імлі,
Де хмар овечки сиві і малі
Перекотилися згори у діл,
Де рік витоптує старенький віл.
І дощ встеляє гори і сади,
Зростають в бортнях золоті меди,
І бджоли зачаїлись від дощу..
Тебе я теж у зливу не пущу.
Нехай пройде. Всотається в імлу.
Мене пригорнеш, рідну і малу. :)
