Шумить гучновців і речень вокзальна площа.
Проводять, стрічають, і дехто здає квартири.
До мене біжиш ти, несеш як священні мощі
Нехитрий пакунок - рюкзак мій на днів чотири.
Сижу. Віддаються в ушах телефонні рими,
Під музику Ада оленя просить підвезти.
Ти ось, вже підходиш, несеш мій мінімум краму,
Що маю тепер по горам днів чотири нести.
Прийшов, обійнялись. Чомусь вже не хочу бути
Туристкою, ланню, вивчати кути по дюймах.
Навіщо то все, якщо можна отак набути
Усіх краєвидів і вражень у очах і твоїх обіймах.
Стоїть одиноко рюкзак мій, набитий крамом.
Чи буде важкою ця ноша, чи хватить терпіння?
А тяжче всього відпустити тебе і справа
Почути чуже, а не рідне твоє сопіння.
