Оранжеві стріли летят через жилки листя
Теплом і покоєм наповнює сонце вечір.
Сьогодні ще жарко, а вже горобин намисто
Звисає червоним на зеленню вишитій речі.
Навколо кипить мурашник рук і ніг бездумних
Що гордо несуть в головах ті нехитрі плани:
"Робота-квартира-робота-квартира..." Безумні.
Вже майже забув що на днях день народження мами.
Горить чорнобривців веселе пахнюче стадо
Сміється своїм помаранчевим теплим сміхом.
"Куди спішите ви? Та що за людська природа?
Ще довго до жовтню дощів і грудневого снігу."
Спішать горобці, стільки всьому ще дати ладу,
До того як сміх чорнобривців помалу згіркне.
А я не спішу, я не хочу туди, до стада,
Я хочу розгледіти мить, яка майже зникла.
