Згадаймо найпристойнішу з клоак
її порядки пластик несмак смак
цей факультет невивчених наук
в якому кожен другий мов павук
в якому кожен перший ніби вуж
(якщо нездужав – потім надолуж)
згадаймо стіл і стелю крейдяну
і сходи що ведуть на глибину
і день що вічно котиться згори
дивися повтори не надури!
згадаймо всю споруду загалом
де ми не раз гуділи за столом
де ми не раз губили береги
згадаймо все погляньмо навкруги
на тіні полохливі вечорові
на гроші відлетілі паперові
на відблиск мідяків і золотих
плачу за цих за інших і за тих!
