Лютували шаблі, і коні бігали без вершників,
і Половці не пізнавали один одного…
Юрій Яновський «Вершники».
Сповідь кінотника армії УНР
Дивився в безвість мов в провалля снігу
і льодовитість, сковувала рух..
іржання коней, і запал галопів, бігу,
п’янила пристрасно і забивала, дух.
І коні стомлено, на місці тупцювали…
і кров гаряча, крапала з шаблів…
Хлопці на радощах кричали й вар’ювали
для вражень не було, понять і слів…
Червоне сонце сходило на Сході
і червонило стомлене лице…
«Рубатись хлопці, сьодні буде годі!
