Тарас, ти народивсь невчасно, бо серце натовпу в її середнім пальці.
У бунтаря з тираном мова жестів. Слова поховані в книжках.
Я в мертвій тиші сторінки гортаю, хай поети прокидаються.
Постану перед їх судом, щоб каятись за всіх в усіх гріхах.
За зверхній страх, за жовчну спрагу й жадібний злий голод,
За одержимість злиднями, зневірою, брехнею.
Високий суд! Я винний. Всі ми винні, чесне слово.
Такі, Тарасе, в нас діла на твій вже двісті другий ювілей.
Допитуй свідків та розслідуй всенародне горе.
Візьми собі в присяжні братство класиків.
Суди нащадків, ваша честь, Тарас Григорович.
Ви нас пророчили – ви з нами й розбирайтеся.
Засудить підлих Цао, слабкість не пробачить Кіплінг.
Підкаже Гейне, що то за хвороба – пристрасть воювати.
Мольєр подбає про святош, а Пушкін про розбійників.
Всіх відвезе Тагор на колісниці в пекло Данте для розплати.
Не будь Петраркою, Григорович. Пиши суворий вирок
Чорнилами страждань, як у Шекспіра, в Гете!
Хіба закохані та мудрі достроково кайдани порвуть,
Бо сильні духом – вільні. Емерсон підтвердить.
09.03.2016 р.
