Розтерзаним думкам забракло світла,
У мозку закипіла вже смола
І та доріжка в парку ледь помітна,
Де листям розлетілися слова.
Всі спомини розбились в тиші
Із назавжди байдужих вересневих днів,
Багряні клени прощальні написали вірші
Чудовим маревом із літніх снів.
І осінь вже згоріла у прощанні,
Короткі днв скорились долі некалендарної зими,
Розбились смутки й радості в коханні,
Коли з тобою розійшлись ми навіки, назавжди...
