Весни не бува без болота
Турботливо стинаємо усмішку
І на підошві білий підсніжник
Запікся тягучою чорною кров’ю
Все таке аж надто очевидне
І в депозиті загубленого я
Різноманіття не знаходжу свого
Чи то відкупу а може прототипу
Чогось ідеального
Напиши мені врешті
Як вмієш і володієш
Досконалою містикою
Як зірку холодну здалека
Позичаєш у неба сережки
Між іншим слухаю Чеслава Нємена «...прийшов властивий час
знищити в собі ненависть...»
Кожні два сни маю про Польщу
Там моя молодість і ще багато чого
(І яке б не було красиве середньовіччя
Най ліпше буде на полотнах
Але не в буднях моєї країни
Наполовину совітсько-фашистської)
Інколи виходжу між люди
І чую їхні думки
Твої же від мене закриті
Весни
Не бува
Без болота
Та дружня сердечна розмова
Надихає на вищі польоти
На ступання по морю
Удвох
Крок-за-кроком
