Твоя звичайна незвичайність манлива заманила,
Це я ловив мелодію на струнах серця,
Чи то зима були чи літо раптом наступило.
Ти закохала, приворожила, просто підкорила.
І я втонув на хвилях твого моря,
Коли штормило, коли так ніжно ти любила,
В твоїх очах знайшов, чого в чужих не бачив,
Мій корабель під стягом твоєї плине долі.
Це все сьогодні надто так банально,
Я ж не із тих, що гарно кажуть речі,
Читай цю книгу на сторінках мого серця,
Такі в пилу лежать бібліотеки.
Повір, без слів багато можу я сказати,
Моя долоня ляга на зустріч твому серцю,
Давай підемо під зірки щасливі,
Щоб нас весна весільна закружляла.
