***
Подолати відстань – це подолати ляк:
Або стій на місці, або переходь місток.
Коли робиш порух, тоді відчуваєш, як
Вода вимиває кальцій з твоїх кісток.
Час виймає з тебе твій колаген,
Шкіра стає тонкою немов капрон.
Дивися на гени – гени летять ген-ген,
Зводячи десь попереду цей понтон.
Влийся в повільний політ органічних сполук,
Вони починають і припиняють вони.
Прямуючи далі, ти маєш почути звук,
З яким тіло долає опір речовини.
Милуйся на інший берег, його недбалу штриховку,
Тонке мереживо вражень, буття, яке огортає,
Пам’ять твоя так само нагадує розмальовку,
Контурну карту з ліній, між якими нічого немає.
