До Улюча, який над Сяном,
Довго не верне такий ранок,
До якого, так любо вертали батьки...
Де весна говорила квітом,
Де життям втішалися діти,
Де плодами дарили поля і сади...
Де то в неділю рано вранці
Дівчата й хлопці в вишиванці
До церкви йшли, якої сьогодні нема...
Де Слово Боже, було БОЖИМ!
Де ніхто з ніким не ворожив.
Де один одного вітав в ім’я Христа...
Думками я лечу в той Улюч,
Де все минуле бачу й чую...
Дубник відвідую у своїх молитвах.
Де спочивають стрики, дідо...
Дуби і липи панахиду
День й ніч співають всім, які сплять у гробах.
До вас звертаюсь УЛЮЧАНИ.
Доведіть, що ви гідні шани.
Дітям скажіть, що в нас коріння над Сяном.
Доки наш корінь живим буде,
Душа співати буде в грудях.
Думками зв’яжемося всі з рідним селом.
12.01.2016р.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design