Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2564
Творів: 46602
Рецензій: 90910

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Поема

Я розкажу тобі, дитино, про життя (4 частина)

© Катруся Степанка, 09-01-2016
               4 частина
        
       «Любові стежка не пряма – крива»

Я розкажу тобі, дитино, про життя
Поки цікавишся і хочеш все почути,
Усі мої позаду відкриття
І в молодість роки не повернути.

Що? В тебе є питання? Хочеш знати,
Як серце лікувати нам від болю?
Якби ж то знати, як його латати,
Ми не носили б жалі за собою.

Поназбираєш горя за плечима,
Печалі й радості  упереміш,
А смерть – завжди вартує за дверима,
Вона все поруч,  хоч біжиш, хоч спиш.

І їй все рівно, що у торбі маєш,
Яку тягаєш ношу за собою,
Чи біль, чи щастя у собі тримаєш,
Вона чекає. Забере любою.

От і подумай, що хочеш носити
Любов, добро і ще веселу вдачу,
А чи своє серденько колотити
В журбі, печалі й розпачі на здачу.

Так, так, миленька, вибір за тобою.
Носити за собою біль, образу,
Морити серце тихою журбою,
І розум свій доводити до сказу.

А чи навчитися відразу всіх прощати,
Молити Бога про заблудлі душі,
Просити розуміння. Розпочати
Бачити й чути, попри всі беруші.

***
Схилила голову і слізки на очах.
Твоє серденько крається від болю?
Його ще переповнює і страх,
Який паралізує твою волю.

Що сталося? Які такі дива?
Учора ти була така щаслива…
Любові стежка не пряма – крива.
На ній надія, лиш не мерехтлива.

Трішки поплач… Повідай, у чім річ?
Удвох, я думаю, знайдемо цьому раду.
Можливо скинемо усі печалі з пліч,
А ні, то може дам яку пораду.

Не завжди можемо й зарадити уміло,
Коли душа від болю вже німа,
А від душі болить і наше тіло,
Хоч ти здоровий. У душі зима.

Це страшно. Серце може замовчати,
Стати байдужим чи закаменіти
До нього тоді марно докричатись
І день у день, і рік у рік… марніти.

***
Стрепенулася. Здається дивним.
Болі тіла через душу - не ймеш віри?
Так. Болить. Яким би не був сильним,
Дотик пальцем, болючий для шкіри.

Нажимаєш, хоч яку частину,
І від болю, аж замружиш очі,
Кожну мить ти розумієш – гину.
Мертві дні і мертві твої ночі.

Порятунок. Ти не знаєш в чому.
Чим полегшити безмірні муки…
Впевненість, що є кінець усьому,
Як коханню, так болю розлуки.

Час лікує. Це додає сили
Пройти усі терни в темноті,
Спогади хоч як би не палили,
Розумієш – вони золоті.

Всі вони твої, вони з тобою,
Біль затихне, розтануть печалі,
У повітрі запахне весною,
І відкриються у мріях нові далі.

Але ці прожиті в щасті миті,
Будуть гріти душу весь твій вік,
Бо вони були коханням шиті,
Де хвилинам ми втрачали лік.

***
Терпиш і чекаєш, надія на час,
Це твої розрадники у горі.
Він єдиний, хто лікує нас,
Коли серце і душа коханням хворі.

Давай житимемо зараз і тепер,
Щоб цю мить, майбутній час не «зжер».
Посміхнулася. Повисихали сльози.
Досить нам, що за вікном морози.

***
Кохання де шукати? Випадковість.
Тебе веде, як ляльку на нитках.
Ось, я. Попала не у свій автобус,
Не розуміючи, чому? І що? І як?

Сідаю. Дивно. Незнайомі люди.
Автобус повний. Де тоді свої?
То ж, оглядаюсь, роздивляюсь всюди.
Ні. Всі чужі. Ці точно не мої.

Виходити вже пізно, вирушаємо.
Хай так. Знайомі в іншім їдуть.
Потім знайду. І чую вуха краєм,
Поруч мужчини тихенько гудуть.

– Вродлива жінка. Знаєш хто вона?
– Яка? Ось, ця? Так. Знаю. Зводило життя.
Гарненька правда? І ще й не дурна.
Єдина жалість. В неї є дитя.

Зрозуміла. Це про мене мова.
Стали цікаві «базарні бабИ»,
Глянула на них. Вони ні слова.
Знітилися і сидять, немов гриби.

Бачила одного. І теж знаю.
А над другим розлилося світло…
Тільки кругле сонце пам’ятаю,
В нім портрет і погляд. Інше зникло.

Сонечко й понині гріє душу,
Це кохання безмірним було.
Я признатися тобі і собі мушу,
Більше моє серце не цвіло.

***
Усе те, стирається що оком,
Серце пам’ятає і врази
Повертає струмовим потоком,
Вже потушені у мріях образи.

Стерла пам'ять. Збереглося серцем.
Воно все… у тайні береже,
Гріло що і що пекло, як перцем,
Що нещадно різалось ножем.

Так, дитино, перші почуття
В сердечній пам’яті вже місце мають.
Сьогодні ти зробила відкриття,
І що дозволиш, те люди напхають.

***
Ти кажеш, з милим вчора посварилась,
В розмові відповів тобі не так?
А ти всю ніч проплакала, журилась…
І вирішила – він не твій юнак?

Серце плаче, слухатись не хоче,
Змішалися думки і почуття в клубок,
Усередині тіло все клекоче
Від рою неприборканих думок.

Я звідки знаю?  Чи мені не знати.
Таких клубків назбирано за долю.
Дається старість, щоб їх розмотати,
Вже знаючи, що більшість була грою.

Все просіваєш в пам’яті.  Розлуки.
І зустрічі. Слова кохання й навпаки.
У них - світ щастя… і безмірні муки.
Всі квіти… і асфальтові катки.

Любов прощає. Так. Усе прощає.
Бо не простити легко, як не любиш.
Коли кохання не зачепить краєм,
У цій дорозі ти все тільки губиш.

Одне лиш серце царювати має,
Воно береже душу для любові,
Весь розум всесвіту у нім. Воно це знає.
Бо там любов закладена в основу.

***
Між вами тільки непорозуміння,
Розум розводить, а серце єднає.
Лише в кохання є таке коріння,
Смертельний смерч його не вириває.

Тепер тобі сказати маю право,
Мої роки – мої учителі.
Хоч як , кохання ранило криваво,
При згадці, сльози радості текли.

Любов без меж – безмежні і страждання.
Усього порівно. Це є два полюси.
Нам не болить, коли мертве кохання.
Скільки потворства – стільки і краси.

Проходить і зникає біль з роками,
А щастя залишається в собі,
І гріє душу теплими струмками…
Тепер все це, розказую тобі.

Поплачеш. ВідійдЕш і дякуй долі
За кожну мить в коханні і теплі.
Ми за життя з’їдаємо пуд солі,
Любов перекриває всі жалі.

***
О. Бачиш? За вікном вже мерзне.
Біжи до нього. Засвітилося в очицях.
Що? Знову маєш щастя величезне?
От-от. Лови. Бо то і є Жар-птиця.

Як вдвох радіють! Не по чім зима.
Сніжками бавляться, валяються в снігу.
Я, знову в цьому кріслі… і сама.
Лиш спогади вгамовують тугу.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.77868294715881 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …