Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2471
Творів: 44370
Рецензій: 86708

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Серед поля посадив свою тополю

© Михайло Нечитайло, 06-01-2016
Серед поля посадив свою тополю,
Серед степу  коней він своїх розпріг,
Серед віку все шукав свою він долю,
А вона десь загубилась, як батіг.

Серед поля пірамідою тополя,
Серед степу коні ген за виднокрай,
А у нього:  - Де ж ти, де ж ти, моя доля,
Відшукайся, знак мені якийсь подай.

Та мовчання поміж листям аж до крони,
А над степом, а над кіньми, між отав,
Хриплим голосом віщують щось ворони,
Та чи знак то, чи лиш птахи – він не знав.

І тоді лиш, як усохла вже тополя,
І тоді, як одичавів геть табун,
Серед літ  його з’явилась раптом доля,
Промайнула,  він же навіть не збагнув.

Серед поля знов садив нову тополю,
Коней, зведених у дикість, запрягав,
І шукав свою давно минулу долю,
Що горнулась, тільки він її не взнав.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Образно

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олександр Ман, 06-01-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.23829317092896 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Нічний цирк» Ерін Морґенштерн — книга-квиток до країни магії
Є книги, які потрібно читати. А є ті, котрі потрібно «дивитися». Вони мимовільно переростають в нашій …
Книга для тих, хто прагне переважати
Книга «Перевага. У чому сила корпоративної культури» — це нон-фікшн для директорів, власників бізнесу …
«Звичайні незвичайні священики»: віра, що нас єднає
Лагідна зима. Не та, що вдовицею виє в щілинах і кидає кусні мокрого снігу в шибки. А тиха, світла і м’яка, …
Джон Ґрішем «Фірма»: інтелект одного проти могутності сотень
У молодому віці кожному хочеться усього й відразу. З роками людина розуміє, що так не буває, але до цього …