У плині часу йде в минуле день,
Який, здавалося, ніколи й не настане,
Туди, до світу ненароджених ідей,
Немов туманами затьмарений світанок.
І я за ним стежками пам"яті блукаю,
І сам не відаю, чого іще чекаю
Від дня, що стік водою крізь долоні.
Від дня, що не відчувсь в твоєму лоні.
Від мрії, що не стала нашою.
А без події мрія нАщо нам?
Сніг поляже...
Душу зв"яже
Мотузок.
Мара-зустріч...
Ще попустить.
Вийшов строк.
