Я благаю! Не цілуй мої ти вуста
Обпалені солоним вітром.
Мовчи! Ти зрадиш нас в останню мить.
Не пиши при свічах крихкого листа
Бо стане нам останнім літом,
Коли серце моє від болю і жаху збринить.
Іди у зиму! В чужі, терпкі обійми,
Та лиш візьми шматок мого гнилого я.
Тікай у вирій, ховаючи від мене карі очі,
Щоб я помер від ран Сардинської війни.
Злети у небо й розкрий мені ти крила каяття,
І я засну у подиху палкої ночі.
