Малювала казки небачені,
Мандрувала світи незвідані,
та відчула навколо вакуум,
Порожнечу, що стане пусткою.
І злетіти уже не можу я,
Якби в небі не знак - півмісяця,
Ті півмісяця як пів серця слід.
Зорі крапками піднялися в вись
Над світами, що пригадала я.
Скоро повня. І серце зцілене
Полетить за тим срібним променем.
Де й подівся той дивний вакуум,
Тільки завжди біліє спогадом,
Наче ниє новими шрамами.
Тільки це защеміло скалкою,
Коли тиша прорвалась звуками.
