Вона богиня, королева танцю,
Він мрійник, імажиніст-поет.
Ці дві стихії з’єднані любов’ю
Створили нерозгаданий дует.
Вогонь і Пристрасть, як критична маса,
Для нас, нащадків, показний урок.
Любов – це звісно відьомська забава,
Ніби пружина скручена в клубок.
Здається мить і пристрасть не спинити,
В коханні не рахують кожний крок.
Поета понесли крилаті коні з шиком
В Америку шукати затишний куток.
Та не знайшов він там своєї долі,
Не приручити Їй поета-бунтаря,
Йому завжди хотілось більше волі,
А там був лише надлишок тепла.
Не знала танцівниця, що любов згасала:
На її концертах він не сідав в партер,
Поет думками був далеко, в Петрограді,
В розкішному готелі «Англетер».
Я бачив як трощили стіни пристані поета,
Як замах «баби» рушив таїнство душі.
Готель зітерли в прах в восьмидесятих,
А в пам'ять нам залишились вірші.
